У вас все вийде!

Хочу розповісти, як ЦЕ було у нас. Забігаючи наперед, хочу сказати, що я ні на що не скаржуся, навпаки, сподіваюся, що моя розповідь надихне тих, у кого схожі проблеми. У вас все вийде. Головне - сильно захотіти.

Моя вагітність була першою у 26 років, дуже довгоочікуваною і дуже бажаною. Я, напевно, була самою слухняною вагітною, вчасно відвідувала лікаря, дотримувалася дієти і пила вітаміни, гуляла, робив гімнастику для вагітних, ходила в школу майбутніх батьків, слухала класичну музику, багато читала про вагітність, розвиток і виховання дітей.

Під час вагітності у мене були проблеми, але лікарі їх вчасно і успішно вирішували (загроза викидня на 12 тижні і плацентарна недостатність на 20). Але в 33 тижні лікар на УЗД ставить діагноз - відставання розвитку плоду на 2 тижні. Мене охопив жах. Мій лікуючий лікар направив мене на консультацію до обласного центру. Там я просиділа 8 годин в черзі на звичайному дерев'яному стільці (а живіт-то вже досить великий!), Без їжі і пиття. Там зробили УЗД і діагноз не підтвердили (ще й подивувалися, на основі чого мені поставили такий вирок наші місцеві лікарі).

Цим же ввечері у мене піднявся тиск до 190 і мене відвезли на швидкій. Чотири дні я провела в реанімації пологового будинку, під безперервними крапельницями, не встаючи. Але лікарям нічого зробити не вдалося - тиск не знижувалися, почали відмовляти нирки і печінка. Мене терміново прокесарили ...

Мій синочок народився на 34-35 тижні, зростом 46 см, вагою 2130 кг. Коли я вийшла з наркозу, його вже забрали в дитячу реанімацію (я його навіть не бачила). Сказали, що живий, але вирішальні будуть наступні три-чотири дні. Через тяжкий стан мене ще 4 дні протримали в реанімації, потім перевели в загальне відділення пологового будинку. Дитину весь цей час годували сумішшю. Перший день - через зонд, а потім вона став добре смоктати пляшечку. Прийшла дитяча медсестра: "Хочете, я вам дитинку принесу" "Звичайно! А можна? ..." - Я боялася їй нашкодити.

Мені принесли мою крихітку. Вона був набагато менше за інших дітей, червоненька, з незрілою шкіркою, але мені вона здавалася найпрекраснішою на світі. У мене потекли сльози (я досі не можу спокійно згадувати цей момент). Мене дівчиська-сусідки по палаті потім запитували: «Як тобі не страшно її брати?", А мені здавалося, що все найстрашніше позаду, головне - ми живі!

Тепер стояло головне - прикласти її до грудей. Але її ротик був менше, ніж мій сосок, вона ніяк не хотіла його брати. Медсестра пальцем вклала їй мій сосок в рот. На цьому сили у малюка вичерпалися, і він заснув міцним сном. Мені сказали зціджуватися.

Чесно кажучи, я думала до цього, незважаючи на всю прочитану літературу, що в цьому немає нічого складного. Як би не так! По-перше, у мене спочатку було всього кілька крапель молозива (5 г). Мені дали мензурку, куди я їх і зціджувала. Але мені дуже не хотілося, щоб мою крихітку годували сумішшю, я вже знала, що кишечник дитини стерильний, і тільки мамине молоко допоможе його заселити потрібними бактеріями. Та й недоношена дитина дуже потребує саме в маминому молоці. До того ж, мій малюк ніяк не хотів додавати у вазі на сумішах, хоча і з'їдав норму, він сильно схуд (до 1700 г).

І тоді я вирішила будь-що-будь боротися за молоко. Але через тяжкі пологів, наступні 4 дні у мене так і було по 5-10 г молока на кожне годування з двох грудей. Мені принесли медичний підручник, де були описані всі подібні проблеми та методи їх вирішення. І я стала зціджуватися через гарячий рушник. Спочатку зціджувала молоко зазвичай, скільки було, потім брала вафельний рушник, мочила його в дуже гарячій воді, обертала їм груди і продовжувала зціджуватися. Ефект був приголомшливий. Дуже скоро я стала зціджувати норму на одне годування, спочатку з обох грудей, а потім тільки з однієї. Більше того, молока ставало все більше і більше! Механізм запустився!

Тепер постала інша проблема. Я все ще дуже погано себе почувала. Сильно болів шов. А грудь у мене була і до вагітності 4-го розміру, а з молоком стала 6-го. Процідити руками мені було її складно, це ж ще вміти треба - натиснути на потрібне місце в грудях, потрапити в мензурку молоком. До того ж на перших порах мені було дуже боляче - тугі протоки. І за порадою подруги я попросила призначити мені ультразвук на грудні залози. Після цього молоко зціджувати було набагато легше.

Дитину мені носили на годування, але вона продовжувала наполегливо дуже міцно засинати, як тільки мені вдавалося їй вставити груди в ротик. І я попросила залишити мені його в палаті назовсім. Лікарі сумнівалися, чи зможу я доглядати за нею, але материнський інстинкт - велика сила!

Щоб привчити дитину "добувати" самій собі прожиток з грудей, я робила так. Зважувала дитину в чистій пелюшці до годування, записувала її вагу. Потім клала її на пеленальний стіл, а сама вставала над нею і вкладала пальцем їй сосок в рот. Молоко саме починало текти, оскільки грудь висіла вниз. Так я стояла над нею 15-20 хвилин. Вона потихеньку ковтала, а потім дуже скоро почала присмоктувати. Потім я зважувала її знову в цих же пелюшках (навіть якщо вони до того часу забруднилися), обчислювала різницю у вазі - це була вага з'їденого з грудей, і з пляшечки догодовувати вже до норми на одне годування. Причому, щоб не розтягувати трапезу, догодовувати молоком, зцідженим 2 години тому, під час минулого годування.

З кожним днем ​​ми все довше з'їдали самі з грудей, але оскільки і норма збільшувалася, то з пляшки їли ще стільки ж. І мій малюк став додавати у вазі по 80-100 г на день. На момент виписки ми важили 2200 г, і нас виписали відразу додому, минаючи дитячу лікарню. Це була наша перша перемога!

Вдома я випросила в дитячій поліклініці ваги і продовжувала годувати так само: зважувала, вкладала пальцем дитині сосок в рот, потім (вже сидячи в кріслі) годувала грудьми хвилин 20, знову зважувала і вже практично сплячу, догодовувала з пляшечки. Потім зціджувала молоко для наступного годування. Ще в пологовому будинку одна молода лікар-гінеколог, дивлячись, як я мучуся зі зціджуванням, подарувала мені свій старий молокоотсос Chicco з грушею з клапаном (величезне їй спасибі за це). Модель проста, але, пристосувавшись, я зціджувала до 500 г молока за 10 хвилин! Зараз я думаю, що якщо б не цей молокоотсос, я б, напевно, кинула годувати. А так я заморожувала залишки, на яких потім готувала пюре і кашки.

Дільничного лікаря-педіатра брав жах, бачачи, як ми годуємося. Вона говорила, що так ми повільно, але вірно перейдемо на пляшечку, а потім і на штучне вигодовування. Що якщо і догодовувати дитину, то з ложечки або з піпетки. Але спробуй-но влий такій крихітці щось з ложки - тільки мучити її, витрачати її дорогоцінні сили. І мені моє серце підказувало, що я все роблю правильно.

До трьох місяцем ми зрівнялися по вазі з доношеними дітьми і стали їсти тільки з грудей, з'їдаючи при цьому норму. Потреба в пляшечці відпала сама собою. І я перестала зціджувати - тепер молока стало рівно стільки, скільки треба!

Яке це диво, вільне вигодовування. Особливо вночі. Якщо дитина заплакала, кладеш її собі під бік, даєш груди в рот, і вся сім'я мирно далі спить. До того ж це таке почуття щастя і умиротворення, коли твоя грудочка сопе біля тебе. Вранці я часто не могла згадати, скільки разів годувала і годувала взагалі.

Потім 5-ти місяцях ми дійсно перестали їсти вночі і спали до 6-7 ранку, потім їли і спали вже до 10. Напевно, в цей період я висипалася найбільше. Потім почалися зуби, але це вже інша історія.

Періодично у мене виникали лактокризиси, але мене рятував все той же масаж, гарячий душ і тепла шаль. Через кілька днів все приходило в норму.

Зараз моєму малюку рік і місяць. Місяць тому вона сам навідріз відмовився від грудей. І тут я нічого не змогла зробити. Але я вважаю, що програму-мінімум ми виконали. Адже в перший рік дуже важливо саме грудне вигодовування. До того ж, я вважаю, що саме завдяки цьому (хоча був ще, звичайно і масаж з гімнастикою) ми на півроку наздогнали своїх однолітків і у фізичному і розумовому розвитку (зазвичай недоношені діти "підтягуються" лише до року або пізніше). Тепер у мене жвавий і здоровий хлопчина. Шкода тільки, що груди більше не смокче. Мені дуже подобався цей процес.

Так що, дорогі матусі, не відступайте, сподівайтеся і у вас все обов'язково вийде. Головне - захотіти. І купіть хороший молокоотсос!


Марія



Переглядів: 165
Також в цьому розділі:





   Яндекс.Метрика